Діаграми прискорюють комунікацію, оскільки працюють швидше і наочніше тексту. Вони показують контекст і розставляють акценти, ілюструють ідеї. Діаграми служать зачіпками, які втягують читача в матеріал.
Доповнюючи тексти різними діаграмами, ми підвищуємо шанси матеріалу на прочитання, тому що людям подобаються візуальні елементи, особливо функціональні. Це дуже сильний інструмент, адже в залежності від цілей можна подати дані чесно, щоб читач робив висновки сам. Або пояснити діаграму і розставити її візуальні акценти так, щоб підштовхнути читача до певних висновків.
Далі про те, які види діаграм краще використовувати в залежності від типу даних, що треба візуалізувати.
Секторна діаграма показує співвідношення частин і цілого. Коло — ціле, сектора — його частини. Починають будувати її з «полудня», і за годинниковою стрілкою відкладають сектора від найбільшого до найменшого. Якщо ж секторів більше шести, то краще розбити один з них на частини і показати у вигляді допоміжної діаграми.
Графік із горизонтальних смуг більше підходить для порівняння одна з одною незалежних величин, які ніяк не пов’язані з цілою частиною або часовою послідовністю. Смуги можна ставити у будь-якому осмисленому порядку: за алфавітом, за зростанням і т.д.
Розширеним видом попереднього графіка є стовпчики. Вони використовуються для порівняння між собою величин, і при цьому можуть відображати розвиток у часі. Якщо вам не треба прив’язки до часу, то краще використовувати горизонтальні смуги.
Для візуального підсилення змісту, замість стовпчиків можна використовувати різні предмети. Наприклад, якщо мова йде про заводи, що викидають шкідливі гази, то стовпчики замінюємо на фабричні труби.
Гістограма порівнює величини, які різко змінюються з часом. Розміщення стовпчиків впритул один до одного підкреслює рух зліва-направо і підсилює «історичний» аспект.
Стовпчики з лінією відліку показують відхилення якогось процесу від еталонних значень.
Плаваючі смуги або стовпчики порівнюють відхилення від деякого стандарту в рамках серії показників. Прийнято вважати, що позитивні показники знаходяться вище або правіше відмітки стандарту, а негативні — нижче або лівіше.
Можна показати, як змінюється співвідношення сегментів всередині цілого: ціле домінує, роблячи відмінності не дуже помітними, але якщо вирівняти смуги відносно розділяючої лінії, вони проявляться наочніше.
Можливе, також, кодування відразу двох величин в одному стовпчику. Його висота може показувати основне значення, а ширина — другорядне.
Сегментовані стовпчики або смуги порівнюють і ціле, і його складові частини. Якщо в стовпчику або смузі більше чотирьох сегментів, то діаграма стає незрозумілою.
Графік-крива підкреслює тенденцію або коливання чогось у часі, тому що це лінія, яка з’єднує вузли даних. Гострі кути, зіґзаги, передбачають раптові зміни, а хвильоподібна лінія — поступові. Нахил відповідає швидкості змін.
Графік-площина підкреслює об’єм змін у часі. Дані задають не лінію, а верхню межу якоїсь області, що притягує увагу до об’єму, аккумульованому нижче зазначеної межі.
Блок-схема відображає сюжет у вигляді лінійного розвитку думки. Коли рамки прилягають або накладаються одна на одну, динаміка підсилюється.
Графік Гантта — це проста діаграма, яка показує точки прийняття рішень з прив’язкою до часу. Вона виявляє стратегічні точки за часом і проміжними результатами. Кінець штриха може відображати тривалість, завершення, конкретну подію і т.п. Графік Гантта можна зустріти в системах управляння проектами.
Дерево рішень — це логічна послідовність, яка побудована за принципом алгоритму «так/ні» і «якщо/то».
PERT (Project Evaluation and Review Technique, схема оцінки проектів) і CPM (Critical Part Method, метод критичного шляху) представляють собою графи, які відображають взаємозв’язок різних технологічних процесів у часі в період реалізації складного проекту. Довжина ліній відповідає часу, що необхідний для завершення конкретного етапу. Найдовша, виділена жирним — лінія критичного шляху.
Детальніше про графіки і правила їх побудов можна прочитати у книзі «Редагуємо дизайном», про яку я вже згадував.