Мій секрет успіху на фрілансі: я брехав про свою кар’єру

Отримати першу роботу часто буває не просто складно, а практично неможливо. Оскільки, щоб її отримати, потрібно вже мати досвід, а щоб отримати досвід, потрібно мати роботу. Як вибратися з цього замкнутого кола?

Можна рік попрацювати безкоштовно заради досвіду, а можна збрехати і отримувати досвід за гроші. Дизайнер-фрилансер Тобіас ван Шнайдер саме так і зробив свою кар’єру. У своїй колонці на Medium він видав секрет, як обманював перших клієнтів, і чому для всіх все закінчилося добре.

Моя порада може вас здивувати. Коли я починав працювати дизайнером на фрілансі, я брехав про свою кар’єру. Я брехав про свої навички та досвід. Я не перебільшував занадто, тобто не намагався прикрасити себе або брехати про щось, що може зашкодити іншим людям, але я брехав просто тому, що не бачив іншого виходу.

Я ніколи не був у захваті від традиційної системи освіти. Я завжди був самоучкою, і все, що я знаю, я дізнався на власному досвіді. Коли я вирішив робити роботу для клієнтів і пропонувати свої навички іншим людям за гроші, мені потрібен був план. Тому що за фактом у мене не було навичок, які мені хотілося б, щоб у мене були.

Прикидайся, що вмієш, доки не навчишся

Я пам’ятаю, як один із моїх клієнтів (дуже-дуже давно) запитав мене, чи можу я намалювати і зверстати йому сайт. Я відповів: «Звичайно, можу», повністю усвідомлюючи те, що це відверта брехня. Але мені дуже потрібен був цей клієнт і цей досвід. Так що мої роздуми були приблизно такі:

1. Клієнт просить мене намалювати і зверстати йому сайт за два місяці, що дає мені достатньо часу.
2. Мені відомо, що клієнт абсолютно не розуміється у веб-дизайні. Він не експерт у цьому, як і я. Але мені будуть протягом двох місяців платити за те, що я цьому навчуся. Я буду тією людиною, яка встановлює цілі і вимірює їх.
3. Так що, по суті, що б я не робив протягом цих двох місяців, я буду ставати більшим експертом у веб-дизайні, ніж мій клієнт (якщо, звичайно, буду з розумом витрачати час на дослідження і виконання).

Усвідомлення того, що у мене тепер є два місяці на те, щоб зробити веб-сайт, було для мене необхідним «чарівним стусаном». Звичайно, результат, який я показав, не був шедевром, але він був досить пристойний, щоб клієнт залишився задоволеним. Але що набагато важливіше: я навчився створювати веб-сайти і тепер міг шукати нове замовлення, щоб створити щось краще, ніж першого разу.

Звичайно, у такій стратегії навчання є небезпечні моменти, але особисто я на зорі своєї кар’єри навчився багато чому саме таким чином. Я обіцяв людям, що можу щось для них зробити, хоча насправді поняття не мав, як це взагалі робиться. Перевага цієї стратегії в тому, що під тиском зроблених обіцянок і з чітким дедлайном ми вчимося, при тому вчимося швидше, ніж зазвичай. Ти або поквапишся, або порушиш обіцянку і розчаруєш людину. А для мене розчарування ніколи не було одним з можливих варіантів розвитку подій.

Інший клієнт попросив мене зверстати йому глянцевий журнал – починаючи від концепту і закінчуючи друкованим макетом. Я поняття не мав, як там все влаштовано, я навіть не знав, чим відрізняється RGB від CMYK, так само як і для чого взагалі використовується кольорова модель Pantone. Але я все одно пообіцяв зробити макет і супроводжувати його під час усього процесу друку.

Це була одна з найбільш стресових робіт у моєму житті, але також одна з найкорисніших в плані отриманого досвіду. Зрештою я надрукував свій перший глянцевий журнал і знав усі підводні камні процесу, кожен поліграфічний нюанс.

Перше, що я зробив після того, як взяв в роботу проект журналу – вбив у Google: «У чому різниця між RGB і CMYK». Ось так я і вчився, і до сих пір вчуся щодня.

Така стратегія навчання завжди може вилізти боком, але в моєму випадку ніхто не йшов розчарований, хіба тільки я сам. Я завжди виконував взяті на себе зобов’язання, тому що відчував тиск і пам’ятав про дедлайн.

Мені подобається приводити в якості приклада Ілона Маска. До заснування SpaceX він поняття не мав, як влаштовані ракети. Він просто занурився у книги про ракетобудування, які позичив у друга. Незабаром після цього він будував і підривав власні ракети до тих пір, поки одна з них все-таки вирішила не вибухати під час запуску. Так, ми тут з вами говоримо про будівництво ракет, а не про створення сайтів та журналів.

Єдине, з чим треба бути дуже обережними, так це із власним его. Його потрібно виставити за двері. Небезпечно прикидатися кимось, ким ти не є.

«Прикидайся, що вмієш, поки не навчишся» («Fake it till you make it») значить обмірковувати щось, поки це не дозріє в твоїй голові. Це завжди тимчасовий стан, бо якщо він затягнеться, то може завдати шкоди вашій репутації і его.

Мені здається, що б ми не намагалися вивчити, маленька обіцянка, дана комусь іншому, може стати чарівним стусаном під зад, який нам так необхідний. Тому що пообіцяв – значить, повинен зробити, і немає інших варіантів, крім як кинути всі сили на виконання.

До речі

Є дуже класне TED-відео про те, як наша мова тіла формує те, ким ми є. Наша мова тіла впливає не тільки на те, як нас бачать інші, а й на те, як ми бачимо самих себе. Соціальний психолог Емі Кадді показує, як «позиція сили» – впевнена стійка, навіть якщо насправді ви не впевнені в собі – може посприяти підвищенню рівню тестостерону і кортизолу в мозку і суттєво вплинути на наші шанси досягти успіху.