D-Camp весна. Як то було

Зовсім недавно я робив анонс конференції для дизайнерів. Оскільки я вже бував на першому D-Camp, то вирішив відвідати і весняний захід, не дивлячись на те, що на момент моєї реєстрації ще не був відомий список доповідачів. «Фірма ж веников не вяжет» — подумав я…

Дорога

Ввечері попереднього дня, зібравшись за пів години, я зовсім випадково вирішив заглянути у квиток… і, о Боже, через 15 хвилин відправлення! Придбавши квитки за місяць, чомусь, забив у гуглокалендарик неправильний час потягу О_о, містика (або тупняк, що ймовірніше). Зловивши таксі, рванув на вокзал. Таксист, правда, вирішив ще заїхати кудись по своїх справах (тут я вже почав нервувати), але холоднокровно завірив, що «все буде кока-кола» і я не спізнюсь. Не обманув :)

У Запоріжжя прибув десь о 5 ранку і вирішив залипнуть за переглядом фільмів прямо там, на вокзалі. Додивившись «Утомленные солнцем 2» (Міхалкова) якраз настала пора вирушати на базу. Тут організатори спрацювали чітко, зустріли і доставили на місце.

Доповіді

Конференція традиційно розпочалася зі вступного слова Ярослава Бірзула, який заінтригував багатьох няшними (для дизайнера) призами. Ізнаєте, що? Цей прийом таки спрацював, народ строчив трансляції у соцмережі наче скажений.

Першим виступав Микита Лук’янець з Microsoft. Він розповів про підхід Metro у дизайні інтерфейсів. Не дивлячись на проблеми з технікою і тролінг вінди публікою, мені доповідь сподобалась. Стиль Metro мене зацікавив своєю лаконічністю… про нього варто дізнатись більше. Але понад 100 слайдів — це забагато для півгодинної доповіді, тому Микита не встиг все розповісти.

Далі естафету перейняв Павло Грозян з MacPaw. У характерному для нього юморному стилі, повідав нам шаманські секрети того, як заставити говорити крупний рогатий скот :) Підтвердив думку про те, що ідея без реалізації нічого не варта та поділився рецептами створення успішного програмного продукту. Але не плекайте надії на те, що вбухавши мішок грошей на розробку додатку воно обов’язково «вистрілить». Правильне розуміння потреб ваших користувачів + грамотна реалізація навіть не оригінальної ідеї можуть дати успішний продукт. Загалом доповідь пройшла на одному диханні, живенько.

Семен Лобач з DaVinci повідав про тонкощі купівлі хіпстерських велосипедів і управління увагою користувачів на сайті. Зазначив, що не можна перевантажувати юзерів і потрібно розбавляти акцентовані блоки менш важливими текстовими. Люди гарно реагують на всілякі зірочки і надписи «розпродаж», «знижки» і тому подібне, причому, незалежно від їх місця розміщення… мабуть, спрацьовує детектор шари. Не оминули й тему сісьок, як пастка для уваги вони працюють на 100%.

Кемп продовжувався, публіка вимагала хліба та видовищ…

…Оля Горенко прийняла виклик і відразу ж оформила бажаючим віскі. Мені ж дістався фірмовий шнурочок від UsabilityLab, дрібничка, а приємно :) І все це не просто так, а задля того, щоб краще донести до нас ідею індивідуального підходу до користувачів. Коли не ми навчаємось інтерфейсу, а він навчається у нас за рахунок пізнання наших інтересів та інших персональних даних. Вцілому, як завжди якісний виступ.

Після смачного обіду, аудиторія мляво почала збиратися на другу половину доповідей. Сергій Кудряшов з MacPaw дозволив бажаючим спати під час його виступу, але не хропіти. Він розповів про роботу в UX-команді та труднощі, з якими стикаються розробники, коли процес розробки не налагоджений як слід. Доповідь вийшла, на мій погляд, трохи сумбурна чи то через хвилювання, чи через емоційність виступу. Сергій порадував слухачів прикольними наклейками з лого MacPaw та креативними візитками від Паші Грозяна. Публіка в екстазі…

Важливим елементом таких конференцій є не тільки самі доповіді, а й спілкування у кулуарах, нові знайомства. Чим ми й успішно займались між виступами. Ну і пічєнькі ще топтали :) Бажаючі мали змогу прикупити сувенірів у виїзному ларьку Студії Лєбєдєва.

Ярослав Бірзул з UXDepot, розповідаючи про проектування позаштатних ситуацій, повідав страшну таємницю жіночої логіки при роботі з програмними продуктами. Хороший проектувальник повинен завжди задавати питання «а що буде, якщо?..», таким чином вдасться завчасно уникнути помилок у роботі вашого продукту. Тут, якраз, прозвучало корисне доповнення від Юрія Грнановського (UsabilityLab), що коли затрачені зусилля на виявлення помилок перевищують ефект від їх виправлення, тоді вже варто припинити тестування продукту.

Завжди цікаво порівнювати свій підхід і прийоми з колегами по цеху. Так, Діма Кісільов (Студія Кісільова) поділився своїми рецептами делікатного дизайну, які він використовує у роботі своєї студії. Цікавим для мене виявився прийом виводу мозку з творчого ступора. А саме, пробувати робити звичні дії незвичним способом. Наприклад, пограти в теніс лівою рукою.

Діма назвав вибухом адаптивний дизайн. І я з ним погоджусь, але поки що мої клієнти не усвідомили важливість цього прийому. У Діми ж з цим все чих-пих.

Останнім виступив Павло Колодяжний з Make. Він розповів про те, що електронний дизайн вже наздогнав друкований і ми знаходимось на тому рубежі, коли можемо придумати, щось дійсно нове і оригінальне. Він підтвердив слова Кісільова про адаптивний дизайн і показав декілька цікавих прикладів.

Оскільки один з доповідачів не зміг приїхати, то Оля Горенко разом з Колодяжним вирішили провести експромтом майстер клас по темі доповіді Олі. Чесно кажучи, вийшло не дуже…Я наче і не вперше чую про персонажів і сценарії, але якось логіка викладок втрачалась. Поряд зі мною теж сиділи люди і задавали питання, як те, що ми робили на попередньому кроці, зв’язано з наступним. Загалом, вважаю імпровізований майстер-клас невдалим. Можливо, через те, що публіка видавала масу своїх варантів… коротше, базар.

Вкінці Ярослав Бірзул нагородив книгами переможців за найкращі трансляції в соцмережах та організували круглий стіл, де всі бажаючі могли розпитати доповідачів цікавими питаннями. На жаль, цікавих запитань я не помітив. Та й сам я спромігся лише на шуточку про «розмір… моніторів» :)

На цьому офіційно D-Camp завершився. Частина народу роз’їхалась по вокзалам, а ми потопали у місцевий ресторанчик на афтапаті. Що характерно, офіціантка не зрозуміла, що я їй говорю українською О_о. Я звичайно, нічого проти не маю російської, але жити в Україні і не розуміти державної мови — це трохи дивно.

Підсумки

Кемп пройшов на гарному рівні, прискіпатися можна лише до роботи мікрофонів, які видавали бітбокс під час доповідей. Щодо самих виступів, то всі вони були з категорії «спасибо, Кеп», хоча цікаві моменти я все ж розгледів. Розвіртуалився з декількома фоловерами, що також плюс у карму таким заходам.

Можливо, організаторам стане у нагоді така порада: думаю, що фірмові пакетики краще було б зробити поліетиленовими — це хоч не так презентабельно, але набагато зручніше, так як багато людей були зі своїми сумками/рюкзаками, то картонний пакет не зручно сховати туди, а носити в руках ліньки.