Звіт про поїздку Наталії Синєпупової на Міжнародний фестиваль плакату GOLDEN BEE 2016.
Наталія Синєпупова, засновник, керівник, викладач School of visual communication. Організатор міжнародних студентських обмінів, культурно-соціальних проектів, лекторіїв, виставок. Здійснює креатив- і арт-дирекшн дизайн-проектів svc.com.ua.
Плакат помер. Плакат залишився як маргінальне мистецтво всередині професійного співтовариства, що не бажає тримати удар цифрового медіума. Плакат — як втеча для втомленого розумного мозку в творчу Ойкумену. Плакат як відчайдушний, естетичний жест епохи, що минає…
Я чула все це не раз від клієнтів або колег з дизайнерського цеху. Я бачу, як його стає менше на вулицях, і коли летіла в Москву на GOLDEN BEE, я не знала, чого чекати … І яким було моє здивування, коли за тиждень перебування в Білокам’яній, мені не зустрілася жодна людина, яка б розділила ці думки…
Я рада, що мені вдалося особисто відвідати GOLDEN BEE, зануритися в атмосферу, відчути пульс і божевільно живу енергетику робіт, поспілкуватися з російськими та польськими графіками-дизайнерами. Тепер мої побоювання, може і не розвіяні на рахунок майбутнього плакату, але хоча б врівноважені. Сімнадцять тисяч робіт поданих на конкурс, кажуть самі за себе.
Якість і масштаб проекту
Кожен плакат є результатом кропіткої селекції, відбору. Одному Богу відомо, скільки за цим стоїть серцевої роботи автора, експертних суперечок, організаторської метушні … Але результат того вартий: GOLDEN BEE давно і міцно зайняла своє місце серед професійних фестивалів, є носієм унікального візуального коду, засобом спілкування професійного світу, способом виховання смаку і хорошого тону у молодих дизайнерів.
До приїзду на GOLDEN BEE я багато років спостерігала за розвитком проекту дистанційно, але плакат (передбачувано!), необхідно побачити вживу, тільки тоді ти розумієш, що нікуди не зникли – його наочність, смислонаправленність, миттєва передача інформації, месседжу.
Дослідження робіт
Їх метафор, композицій, підбору кольору, неминуче розвиває чуття і увагу до решти плакатів, ми починаємо краще відчувати їх завдяки добре продуманій логіці простору і експозиції. «На образ» працюють навіть кольори пофарбованих стін… вигідно контрастує… виділяє, вихоплює з середовища ту чи іншу роботу… не дає просто піти… веде із зали в залу…
Ми щодня бачимо, як з наших ноутбуків, айфонів, смартфонів вириваються динаміка, колажність, багатошаровість і агресія візуальної комунікації цифрового світу, але коли ми стикаємося з цими потоками в реальності, надрукованими в форматі А-1 або А-0, саме час по-справжньому відчути, на що здатна естетика постмодернізму.
І на контрасті, чорно-білими, нехитро-простими і одночасно глибокими рішеннями (як смисловим так і формальним), дивляться на нас плакати серії Федора Достоєвського, пустотливо живуть літери-каляки Петра Банкова…
GOLDEN BEE показує, що плакат може бути будь-яким. Яким завгодно. Але однаково важливим. Для автора і для глядача, що йдуть на нього. Плакат – особа автора. Його цінностей. Його культурного бекграунду. Його роздумів над темою. Різноманіття в плакаті, як закон синархії – все на своєму місці, все виконує свою роль: стверджують різноманіття ідей і форм в природі людського життя. Гарний плакат завжди відчуваєш, тут зайві таблички «все золото світу»… від хороших плакатів неможливо відірвати очей. Їхній зміст підриває, як Чорнобиль, мозок.
Бджола вражає своєю простотою і робочим настроєм, немає пафосу: зустрічі, доповіді, нагороди — без метушні і все якось серйозно. Надовго. І по-справжньому.
