Ірина Костишина – графічний дизайнер, мистецтвознавець, ілюстратор, викладач скетчінгу і куратор курсу «Ілюстрація» у Школі Візуальних Комунікацій. Серед її робіт – принти для готелю «Hilton» у Києві, постери для «DZYNDRA FEST» і музичної програми Книжкового Арсеналу-2014, ілюстрації для журналу «ШО». Також вона є лауреатом мистецтвознавчого конкурсу від Stedley Art Foundation 2014 р.
Що для тебе ілюстрація? Чим вона є і чим не є?
Ілюстрація – це завжди метафора, візуалізація, один із проявів сутності, яка трансформується в образи. Власне, тут у самому слові закладений зміст, який може спричиняти певну плутанину: ілюстрація ілюструє, тобто супроводжує щось, робить зрозумілим певний текст. Мені більше подобається словосполучення book illumination в англійській мові: illuminate – освітлювати, а не просто супроводжувати. У цьому контексті ілюстрація відрізняється від беззмістовного набору красивих картинок: вона передусім є дечим, що робить візуальну ідею зрозумілою. А тому важливо, щоб у зображення була, власне, ідея.
Що цікавить тебе в ілюстрації? Які напрямки хотілося б розвивати?
Окрема тема, яка мене надзвичайно цікавить, і яку хотілося б розвивати та просувати – це ілюстрування літератури нон-фікшн. Справді, в Україні ще поки не призвичаїлися до думки, що наукова література тощо так само потребує виразної обкладинки, винятком, як я бачу, поки є хіба що видавництво «Медуза».
Крім того, нон-фікшн стимулює абстрактне мислення в ілюстратора. Наприклад, коли ми маємо ілюструвати художню літературу, є сюжет і так само зазвичай уже є певний візуальний багаж, який напрацювали ілюстратори до нас. Це може як допомагати, так і заважати. А яка цікава креативна задача проілюструвати, наприклад, розповідь Олівера Сакса про ідеальний колір індиґо, який йому одного разу привидівся!..
Хто зараз в Україні навчає ілюстрації і як навчає? Де можна отримати такі знання?
Ілюстрацію викладають в Академії (НАОМА – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де я вчилась, і досить-таки якісно. Але програма Академії прив’язана до книги, причому до такого її різновиду, як подарункова книга. З одного боку, це дуже добра тема, якої навіть не в усіх країнах можна навчитися так, як у нас. З іншого ж боку, таке навчання випускає певні аспекти, в яких ілюстратор може більше, швидше і певніше заробити: наприклад, журнальні, комерційні, рекламні жанри.
А на що зараз орієнтуються замовники? Які замовлення ти отримуєш найчастіше?
Насправді замовники хочуть завжди і всього. Питання тільки в тому, як ілюстратор вибудовує коло замовників, своє спілкування з ними. Я почала з журнальної ілюстрації, з робіт для журналу «ШО». Потім були роботи в інтер’єрі, постери для музичних фестивалів і багато чого іншого.
Як куратор курсу з ілюстрації, як ти намагаєшся будувати программу, що змінювати у сприйнятті студентів?
Ми намагаємося розширити розуміння самого спектру ілюстрації, даючи матеріал із ілюстрації у гейм-арті, у цифровому середовищі, пропонуючи багато різних технік. Сподіваємося змінити розуміння того, як застосувати своє вміння створювати образи. Як я вже зауважила, ілюстрація – це не тільки книга, але й багато інших сфер. Будемо вивчати генерацію ідей, відточувати навички композиції, роботи з серіями.
Які би ти порадила щоденні практики для ілюстраторського саморозвитку?
Я намагаюся побільше читати, тож у мене є певна кількість улюблених книг. Я могла би порадити робити тижневий book challenge: наприклад, щотижня створювати кілька ілюстрацій до однієї з книг, притому таких, щоб вони були не окремими одиницями, а частинами певного стилю, які би відповідали концепції, що їх об’єднує. Для початківців корисно практикувати колажі. Можна просто працювати з різними матеріалами, малювати по картинці щодня.
Наскільки реально прийти у професію людині з зовсім іншої чи суміжної сфери? Які спеціалісти найчастіше приходять до тебе вчитися? Що заважає, а що може допомогти?
Мені здається, часто приходять люди, які вчаться на дизайнерів, а потім усе-таки розуміють, що хочуть створювати зображення. Може прийти хто завгодно з будь-якого середовища. Інженерне, науково-технічне середовище буде тільки перевагою, адже воно формує своєрідне чітке мислення.
Що для тебе must і must-not в ілюстрації – критичні помилки і вагомі переваги?
Це моя особиста думка: не подобаються декоративні ілюстрації, коли робота сходить на умовно красиві візеруночки і зображення дівчаток та котів. Так само не подобається, коли намагаються робити ілюстрації до дитячих книг, орієнтуючись ніби вже на запит дитячої аудиторії. Дитяча аудиторія складніша, ніж може здатися: вона може полюбити все те саме, що й доросла, за умови, що їй це покажуть яскраво й цікаво, а не з надмірною солодкістю і безумними кольорами. Мій the must: добрий ілюстратор, як і добрий художник, має бути трохи «не в собі». Гомеопатична доза безумства потрібна неодмінно, щоб робити те, чого ще ніхто не робив. Так, на початку ви можете наслідувати когось. Добре, якщо є улюблені автори, яких ви намагаєтесь копіювати. Але не можна копіювати надто довго, інакше ви не знайдете своєї мови. А знайти її допоможе тільки практика.
